Майбутні поселенці на Місяці матимуть швидкісний інтернет

Дослідники з Лабораторії Лінкольна при Массачусетському технологічному інституті (MIT), які співпрацюють з NASA, розробили технологію, котра дозволяє передавати на природний супутник нашої планети великі об’єми даних і навіть транслювати туди відео в HD-якості.

Наземний термінал для передачі даних на місяць
Наземний термінал для передачі даних на місяць (фото Robert LaFon, NASA/GSFC).

Можливості технології, яка дасть можливість майбутнім колоністам місяця користуватися земними технологічними благами, були уперше продемонстровані восени 2013 року.

Тепер, на “Конференції з лазерів і електрооптики” (CLEO), яка пройде 8−13 червня в Сан-Хосе (штат Каліфорнія), учені представлять нові деталі і перший усеосяжний огляд лазерної лінії зв’язку між Землею і місяцем. Обіцяно, що вона поб’є попередній рекорд за швидкістю з’єднання, продемонстрований восени.

Минулого року у рамках тестування (Lunar Laser Communication Demonstration, LLCD) дані передавалися на 384 633 кілометри, від місяця до Землі зі швидкістю завантаження 622 мегабіти в секунду. Дані від Землі до місяця були передані із швидкістю 19,44 мегабіт в секунду.

“Швидкісна передача даних між Землею і місяцем є складним завданням не лише через відстань в 400 000 кілометрів, – говорить представник Лабораторії Лінкольна Марк Стівенс. – Складність ще і в турбулентності, яка спотворює світловий промінь, провокуючи швидке послаблення або загасання сигналу в приймачі”.

Тому в терміналі в Нью-Мехіко встановлений відразу чотири телескопи для передачі сигналу на місяць. Кожен телескоп близько 15 см в діаметрі містить лазерний передавач, який посилає дані, закодовані у вигляді імпульсів інфрачервоного світла. Сумарна потужність передавачів – 40 ватів. Кожен з телескопів передає світловий сигнал через свій “повітряний стовп”. Тим самим підвищується вірогідність того, що незважаючи на атмосферні спотворення, хоч би один з лазерних променів дійде до приймача на космічному апараті, що знаходиться на орбіті місяця.

Цей приймач використовує дещо вужчий телескоп, який збирає і фокусує світло на оптичне волокно. Потім сигнал посилюється в 30 000 разів, світлові імпульси перетворяться в електричні, а ті, у свою чергу, у біти інформації.

З 40 ватів відправленого із Землі сигналу до приймача на супутнику доходить менше мільярдної долі вата. Але це все одно вдесятеро більше, ніж треба для досягнення безпомилкового обміну даними, говорить Стівенс.

Першоджерело

Коментарі

  1. Гість 29/05/2014 Відповісти
    • Віктор Хільчук 29/05/2014 Відповісти

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *