В супутника Плутона міг існувати підземний океан

Художнє представлення Плутона та кількох його супутників з поверхні одного з них. Коричневий великий диск по центру - Плутон, справа від нього - Харон.
Художнє представлення Плутона та кількох його супутників з поверхні одного з них. Коричневий великий диск по центру – Плутон, справа від нього – Харон.

Вчені NASA прийшли до висновку, що супутник Плутона Харон міг мати підземний океан, достатньо теплий для потенційного зародження життя. Нова модель дозволяє зрозуміти еволюцію космічного тіла шляхом аналізу глибини поверхневої криги, внутрішньої структури супутника та зміни його орбіти.

Плутон – це віддалений світ, який обертається навколо Сонця на відстані в майже 30 разів більшій за земну. Температура на поверхні Плутона оцінюється приблизно в -230 ºС, тож це середовище надто холодне для існування води в рідкій формі. Супутники Плутона існують в таких самих умовах.

Віддаленість Плутона та його малий розмір ускладнюють його дослідження, втім в липні 2015 року космічний корабель NASA “Нові обрії” (New Horizons) вперше наблизиться до пари Плутон та Харон і проведе найбільш детальні спостереження. Шляхом порівняння даних дослідницької місії із результатами моделі, вчені сподіваються дати відповідь на питання, чи міг Харон мати підземний океан в минулому. На потенційну можливість існування такого океану вказує великий ексцентриситет орбіти супутника Плутона.

Деякі супутники газових гігантів Сонячної системи, такі як Європа в Юпітера та Енцелад в Сатурна, мають поверхні, що вкриті багатьма щілинами з доказами існування підземних океанів. Гравітаційне перетягування канату між батьківськими планетами та супутниками-сусідами не дозволяє Європі та Енцеладу мати кругові орбіти. Тож їх орбіти дещо витягнуті, що призводить до збільшення припливних сил, які стискають нутро тіла та призводять до напруги на поверхні. Вважається, що енергія припливів у вигляді додаткового тепла подовжила існування підземних океанів на Європі та Енцеладі.

Фотографія Енцелада, супутника Сатурна, на якій добре видно велику кількість тріщин та зламів на поверхні космічного тіла.
Фотографія Енцелада, супутника Сатурна, яка була зроблена місією Кассіні, на якій добре видно велику кількість тріщин та зламів на поверхні космічного тіла.

У випадку Харона дослідження показали, що в минулому великий ексцентриситет орбіти (її витягнутість) міг призвести до значних припливних сил, спричиняючи тертя та ламання поверхні. Сам супутник незвично масивний у порівнянні з батьківською планетою – його маса становить приблизно восьму частину маси Плутона, що є рекордом Сонячної системи. Вважається, що він був сформований набагато ближче до Плутона після того, як в наслідок великого зіткнення значна кількість матерії була вибита з поверхні планети. З цього матеріалу, який вийшов на орбіту довкола Плутона, утворився Харон та кілька менших супутників.

Спочатку сильні припливні сили були присутні як на Плутоні, так і на Хароні, призводячи до появи внутрішнього тертя у космічних тіл. Згодом Плутон сповільнив швидкість обертання навколо власної вісі, а Харон, навпаки, пришвидшився та відійшов на більш далеку орбіту обертання довкола Плутона.

Два зображення Європи, супутника Юпітера, які були зроблені місією Галілео. Зображення зліва демонструє супутник в природних кольорах, справа - штучне розфарбування для кращої деталізації поверхневої структури.
Два зображення Європи, супутника Юпітера, які були зроблені місією Галілео. Зображення зліва демонструє супутник в природних кольорах, справа – штучне розфарбування для кращої деталізації поверхневої структури.

В залежності від того, як змінювалась орбіта Харона, чи проходила вона фазу з великим ексцентриситетом, тепла від припливних деформацій могло виявитись достатньо для існування підземного океану на цьому супутнику.

Ґрунтуючись на даних з телескопів, зараз орбіта Харона є стабільною: він обертається по круговій орбіті довкола Плутона, причому швидкість обертання знизилась до тієї точки, коли обидва тіла повернуті одне до іншого однією стороною. Тож поточна орбіта не призводить до значних припливів і можливий давній підземний океан вже повинен був замерзнути.

Першоджерело

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *